Наближається Різдво...

 

Різдво – це день народження Ісуса Христа. Євангеліє розповідає, що Марія (мати Ісуса) та Йосип, її чоловік, прийшли до Віфлеєму, бо там мав відбуватися перепис населення. Оскільки у місто прибуло багато людей, їхній сім’ї місця не знайшлося. Марії та Йосипові довелося ночувати у стайні поряд зі свійськими тваринами. Там і народився Ісус.
Ангел спустився на землю і повідомив пастухам про народження Сина Божого, і вони прийшли йому вклонитися. Згодом на небі запалала Віфлеємська зірка, сповістивши усім людям про народження Царя. Саме вона вказала шлях мудрецям, які теж прийшли поклонитися Ісусові. Вони принесли немовляті золото – символ царської влади, ладан – символ Божої волі та миро – символ долі пророка.

 Перед Різдвом ще є Святий вечір. 6 січня наші прадіди нічого не їли увесь день, чекали сходження зірки, яка повідомить про народження Христа. Звісно, зараз можна не дотримуватися такого жорсткого посту. Потім сідали до столу. У жодному разі не можна було спізнюватися, цей вечір проводили зі своєю родиною. Спершу запалювали свічку і читали молитву, а господар першим вітав гостей чи сім’ю за столом. На столі традиційно було12 пісних страв. Найголовнішою стравою є кутя. Універсального її рецепту немає, кутю готують по-різному не лише у кожному регіоні, але й у кожній родині. Основою для святкової страви є пшенична каша, мак, родзинки, горіхи.

 Щодо інших 11 страв, то чіткого переліку теж нема. Головна вимога – страви мають бути пісні, тобто приготовані без м’ясних і молочних продуктів. Традиційними на столі є узвар із сушених фруктів та пампушки.

 На Святвечір треба ставити дідух. Це сніп із колосків жита чи пшениці. Раніше його робили з того, що зібрали наприкінці жнив. Він – перший символ зимових свят (насамперед релігійних – Різдва, Водохреща). Дідух символізує врожай та багатство, а ще є нагадуванням про язичницькі вірування предків – він є символом бога Коляди. Його ставили на покуті (куток в українській хаті, розміщений по діагоналі від печі). Зараз дідух можна ставити на стіл. 

 

 Від 6 січня і до Водохреща, тобто 19 січня, можна колядувати. Раніше колядували усі: і маленькі, і дорослі. За звичаєм для колядок потрібно мінімум троє людей. Серед них має бути звіздар – той, хто носить зірку (символ тієї, яка сповістила про народження Ісуса), дзвонар – той, хто дзвонить у дзвіночок (може бути і маленьким) та міхоноша – той, хто носить міх, у кому є все те, що накидали господарі колядникам. 

 

Є багато версій написання слова «Святвечір».

  Ось що про це кажуть мовознавці.

Олександр Пономарів:

Як писати: Святвечір чи Свят-вечір? Однослівну назву, що походить від словосполуки Святий вечір, потрібно писати разом: Святвечір, і з великої літери.

Катерина Городенська:

Як не дивно, але в написанні однослівної назви вечора напередодні Різдва, або Святого вечора, досі спостерігаємо плутанину: у тлумачному Словнику української мови її подано як абревіатуру святвечір, співвідносну зі словосполученням святий вечір, в «Українському правописі» та орфографічних словниках української мови – як складний іменник свят-вечір, що пишеться через дефіс. Непослідовність у передаванні цієї назви відбиває і мова художніх творів. У мовній практиці двох останніх десятиріч переважає написання однослівної назви цього вечора разом і до того ж нерідко – з великої літери. І це цілком логічно, бо вона є абревіатурою, утвореною зі скороченої прикметникової основи свят- та іменника вечір. Отже, однослівну назву, співвідносну зі словосполученням Святий вечір, потрібно писати разом і з великої літери, тобто Святвечір.