Зразок розбору ліричного твору для 8-11-х класів.

Ти зрікся мови рідної

Ти зрікся мови рідної. Тобі

Твоя земля родити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

Від доторку твого зів’яне!

Ти зрікся мови рідної. Заріс

Твій шлях і зник у безіменнім зіллі…

Не маєш ти на похороні сліз,

Не маєш пісні на весіллі!

Ти зрікся мови рідної. Твій дух

На милицях жадає танцювати.

Від ласк твоїх закаменіє друг

І посивіє рідна мати.

Ти зрікся мови рідної. Віки

Ти йтимеш темний, як сльота осіння.

Від погляду твого серця й зірки

Обернуться в сліпе каміння.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому…

Впаде на тебе, наче сніг, журба –

Її не понесеш нікому!

Ти зрікся мови рідної. Нема

Тепер у тебе роду, ні народу.

Чужинця шани ждатимеш дарма –

В твій слід він кине сміх-погорду!

Ти зрікся мови рідної…(Д.Павличко).

1.    Настрій: сумний.

2.    Тема: гнівне звернення до людей, які зрікаються своєї мови, і зображення покари, що на них чекає в майбутньому.

Ідея: осуд тих людей, які зрікаються найціннішого духовного скарбу – мови.

3.    Жанр: вірш; вид лірики: громадянська.

4.    Поетичні образи та картини: образ людини-зрадника та відступника, що без мови втрачає свою духовну сутність.

5.    Тропи: прості (епітети: мова рідна, зелена гілка, сліпе каміння, шлях вузький; порівняння («…ти йтимеш темний, як сльота осіння», «впаде на тебе, наче сніг, журба»; складні (метафора (персоніфікація): земля родити перестане, серця й зірки обернуться в каміння, впаде журба, дух на милицях жадає танцювати).

6.    Особливості віршування:

рима: чергування чоловічої та жіночої рим;

римування: перехресне (абаб);

віршовий розмір: п’ятистопний ямб.

7.    Строфіка: катрен (чотиривірш).

8.    Поетичні фігури: інверсія («Заріс твій шлях…», «Від ласк твоїх закаменіє друг і посивіє рідна мати»); анафора («Ти зрікся мови рідної»); асиндетон («Не маєш ти на похороні сліз, не маєш пісні на весіллі»).

9.    Фонічні засоби: алітерація (повторення приголосного звука зу першій та другій строфах: «Ти зрікся мови рідної. Заріс твій шлях і зник у безіменнім зіллі»); асонанс (повторення голосного звука у в п’ятій строфі: «Ганьба тебе зустріне на шляху вузькому…Впаде на тебе, наче сніг, журба – її не понесеш нікому»). Дані засоби використані з метою посилення інтонаційної виразності твору.

Зразок розбору ліричного твору для 7-го класу.

Вечірня година

Уже скотилось із неба сонце,

Заглянув місяць в моє віконце.

Вже засвітились у небі зорі,

Усе заснуло, заснуло й горе.

Вийду в садочок та погуляю,

При місяченьку та й заспіваю.

Як же тут гарно, як же тут тихо,

В таку годину забудеш лихо!

Кругом садочки, біленькі хати,

І соловейка в гаю чувати.

Ой, чи так красно в якій країні,

Як тут, на нашій рідній Волині!

Ніч обгорнула біленькі хати,

Немов маленьких діточок мати,

Вітрець весняний тихенько дише,

Немов діток тих до сну колише (Леся Українка).

1.  Настрій: веселий, бадьорий.

2.  Тема: зображення краси українського села в місячну, зоряну ніч.

Ідея: уславлення рідного краю – Волині, краса якого – неповторна.

3.  Жанр лірики: вірш; вид лірики: пейзажна.

4.  Поетичні образи та картини: у вірші постають картини українського села з білими хатками, пишними садками. Дані картини вимальовуються за допомогою поетичних зорових образів сонця, місяця, зір, слухових – соловейка, вітру.

5.  Тропи: біленькі хатки, рідна Волинь, вітрець весняний; порівняння: «Ніч обгорнула біленькі хати, немов маленьких діточок мати»; метафора: сонце скотилось, заглянув місяць, заснуло горе, вітрець дише.

Учні 8-11-х класів, здійснюючи аналіз поезії за вищезазначеними пунктами алгоритму, виконують додаткові завдання, з’ясовуючи:

1.  Особливості віршування (метрику):

а) рима (чоловіча, жіноча, дактилічна);

б) римування (суміжне, кільцеве, перехресне);

в) віршовий розмір ( а) двоскладова стопа – хорей, ямб; допоміжні стопи –пірихій, спондей; б) трискладова стопа – дактиль, амфібрахій, анапест).

2.  Особливості строфічної будови.

(Різновид строфи: моновірш, двовірш (дистих),терцет, катрен, восьмивірш (октаверс), сонет, верлібр).

3.  Особливості художньої лексики (авторські неологізми, архаїзми, діалектизми, жаргонізми).

4.  Поетичні (синтаксичні) фігури (інверсія, антитеза, асиндетон (безсполучниковість), поліасиндетон (багатосполучниковість), анафора (єдинопочаток), епіфора (єдинозакінчення), тавтологія, риторичне (звертання, запитання, оклик).

10.Фонічні засоби та визначення їх ролі у розкритті авторського задуму.

( Художня фоніка: евфонія, алітерація, асонанс, звуконаслідування).