Безособові речення

Безособовими називають односкладні речення, головний член яких називає дію або стан, які не мають виконавця чи носія або реалізуються незалежно від них.

Наприклад: Город залило водою. (присудок залило).

СПОСОБИ ВИРАЖЕННЯ ГОЛОВНОГО ЧЛЕНА (присудка) В БЕЗОСОБОВИХ РЕЧЕННЯХ.

1.Безособове дієслово. Н.: Уже темніє.

2.Особове дієслово в безособовому значенні. Н.: У хаті пахне пирогами..

3.Прислівник (з допоміжним дієсловом або без нього). Йому було тепло.

4.Дієслівна форма на -но, -то. Н.: На столі розлито воду.

5.Неозначена форма дієслова (можливо в поєднанні з прислівником чи присудковими словами треба, можна, час, слід, жаль). Н.: Можна пробачити все.

6.Слова нема, не було, не буде, при яких є додатки в родовому відмінку. Н.: У мене немає повідомлень.

Роль у мовленні

Безособові речення здебільшого вживають у художньому й розмовному стилях. Ці речення використовують для виділення дії та її наслідків.

Синтаксичні синоніми

Іноді односкладні безособові речення виступають синтаксичними синонімами до двоскладних. Це дає змогу урізноманітнити мовлення, а також найточніше висловити певну думку. На відміну від двоскладних речень, у безособових дія і стан подаються як незалежні від виконавця, тобто відриваються від нього. ПОРІВНЯЙМО:

Двоскладне: Я хочу пити.

Односкладне: Мені хочеться пити.

Двоскладне: Сніг замів дорогу.

Односкладне: Дорогу замело снігом.

Двоскладне: Пахли квіти.  Односкладне: Пахло квітами.

Двоскладне: Книга прочитана. Односкладне: Книгу прочитано.